Исполнитель: | Дворові пісні (Українська) |
Пользователь: | SergiuS |
Длительность: | 130 секунд |
Начальная пауза: | 12 секунд |
Названия аккордов: | Не установлено |
Матерная: | |
Комментарии к подбору: | Нет |
Темною вулицею суне чорний "Ровер",
Ти стоїш, як та повія, дуже гарні в тебе ноги,
А із класної із тачки файно чути моцний реп -
Як би ти була синиця, враз майнула би у степ.
По тобі одраз не скажеш, що боїшся сю шайку,
Але десь у рукаві ти намацуєш швайку,
Твій піт крізь пори струмочком стікає.
З "Ровера" вилазить пика, щось таке собі гадає
І повільно ремигає, наче та корова,
В нього хижа посмішка: "Драстуйте, я Вова!"
Віддаєш ти йому гроші, пропонує він пакет,
Раптом щось на думку спало,
Каже: "Їдьмо на бенкет."
Вгамуйся, благаю, Нікітa,
Тебе я кохаю, моя душа
Прямує до тебе, єдина моя,
Не треба, не треба...
Посиділи у ресторані, поїхали в дансінг,
Потім - ліхтарі, кущі, китаєць Фан-Сінг.
Раптом знову дискотека, кава, пиво, цигара, -
Через декілька хвилин починається свара:
У когось встромила швайку та потрощила зуби,
Довго бігла через місто подалі від клубу.
За тобой женуться люди, якісь тачки та собаки,
А ти майже прослизнула, навіть обійшлось без драки.
А на ранок біля мосту фараонівські кордони.
Нам якраз на думку спало, буцім дехто помер.
Ми з хлопаками пролізли, видряпалися на гору
І побачили там "Ровер", та пізнали той номер.
Унизу серед кущів, де каміння уламки,
Лежить вона, нібито спить в обіймах у мамки,
У рудому волоссі заплутались квіти,
Блакитне небо дивиться в очі відкриті.
Вгамувалась назавжди Нікітa,
І прямує до неба її душа,
Нею бавляться вітри звідусіль,
Сонце, душу збережи, не покинь.
@SergiuS